Колись давно я думала, що нескінченні подорожі до інших країн допоможуть мені стати щасливою.
Я подорожувала і подорожувала… Так, це розширювало моє світосприйняття, але все одно не допомагало знайти себе.
У багатьох є принцип: якщо щось не так — треба втекти з місця подій, у інше місто чи країну. Так, безумовно, це допомагає на деякий час, але аж ніяк не вирішує проблему глибинного внутрішнього стану та неприйняття себе. Саме тому ми й тікаємо від себе.
Якщо тобі нестерпно бути на самоті, ти розумієш і усвідомлюєш, що не здатна бути сама, тебе постійно тягне в компанію до друзів і є ознаки залежності у стосунках — можна говорити про наявність Втрати Себе й неприйняття себе.
Що робити в такому випадку? Потрібно поступово прислухатися до своїх бажань і ставити собі запитання:
- Чого я зараз хочу?
- Як я себе почуваю?
- Чому я так себе почуваю?
- Що я можу зробити, щоб мені стало краще, щоб підняти собі настрій?
- Що елементарного я можу зробити просто зараз, аби бути кращою, ніж учора?
Нехай ці запитання будуть із тобою щодня. Вони допомагали мені серед чужої мішури поступово знаходити себе. Тоді я усвідомила, що колосальна кількість бажань — зовсім не мої. Чиї завгодно: друзів, батьків, сватів, братів… але тільки не мої.
Якщо в тебе є втрата себе, неприйняття себе — там також є й жертва. А значить, будуть ті, хто за твій рахунок реалізовуватиме свої бажання й потреби. І це — неприємне відчуття, коли ти робиш, робиш, допомагаєш… а в підсумку ще й залишаєшся винною.
Роби собі таку коротку діагностику. З часом ти усвідомиш і зрозумієш, як часто робиш те, чого не хочеш, і поступово почнеш повертатися до себе — розуміючи, що всі твої внутрішні бажання й потреби священні.
