Була сьогодні розмова з людиною, де я собі «придумала», що вона має погодитися на мою пропозицію. У результаті вона каже мені зовсім протилежне тому, що я собі «придумала», — і відмовляє. Розмова закінчена.
Спостерігаю, як мій розум починає чіплятися за старі програми образ і формувати свою «точку зору», свою «думку» про людину. І за кілька хвилин розум створює цілий всесвіт, починає в ньому жити і свято вірити в цю реальність. Я дивлюся на це й розмірковую, як усе моє життя мій розум формував свою окрему реальність.
Адже є факт: людина відмовила, бо зайнята, а мій розум це інтерпретував як «мене ніхто не поважає і не любить».
Випливають усі образи нейронних зв’язків дитинства: він — козел, кривдник, я — жертва. А інша людина діє згідно зі своєю «точкою зору», яку я в момент діалогу абсолютно не знаю і не враховую.
Далі чую Вище Я: «Не формуй думку РОЗУМУ». Адже, сформувавши свою думку, я створюю цілий всесвіт, у якому потім живу і у нього вірю.
В результаті я не зачепилася за свій розум, подивилася з позиції багатовимірності та усміхнулася з того, як мій розум уміє себе накручувати, створювати реальність, яка абсолютно не відповідає дійсності.
Приклад із останньої консультації.
Факт: чоловік не готовий мати дитину, молодий, грошей немає. Каже дружині робити аборт.
Інтерпретація розуму доньки через 20 років: «Мій тато хотів мене вбити, отже, тато мене не любить. А якщо мій тато мене не любить, то як інші можуть мене любити?» Сформувалася програма Жертви. Бути жертвою зручно. Клієнтка прожила все життя, створюючи свою Вселенську інтерпретацію РОЗУМУ, у яку вірила та у якій жила. Це пласке сприйняття.
Розвиваючи усвідомленість, ми розвиваємо багатовимірне, різнопланове бачення. Адже інтерпретація розуму клієнтки зіпсувала їй усе життя. Через віру в те, що тато поганий і її не любить, вона будувала проєкції, переносячи їх на всіх своїх чоловіків. Тому вона не могла побудувати стосунки на базі цієї інтерпретації розуму. Вона жила у своєму світі, де всі чоловіки — небезпечні, вони хочуть завдати їй шкоди, адже тато так робив.
Ось чого варта одна дурість розуму — скалічене життя дівчини.
