Ви не чуєте себе, тому що немає довіри до себе. Ви не довіряєте тому, що чуєте всередині, — підказкам свого Вищого Я. Наприклад, ви хочете малювати, а ваша діяльність жодним чином не пов’язана з малюванням. Ви молитеся про зміни, але щойно з’являється натяк на пропозицію іншої роботи чи звільнення, одразу вмикається страх, сумніви, програми оцінки розуму, переживання про те, що скажуть люди, і думка: «А раптом не вийде?»
Дуже часто ви довіряєте саме страху, залишаєтесь без змін, не розширюєте свою «сковорідку» і залишаєте все, як є.
Як усе відбувається насправді?
Йде імпульс від Вищого Я: «Іди, звільняйся», — а ви не довіряєте цим відчуттям. Але коли ви постійно не робите того, що хочете, яка може бути довіра до себе? Коли ви багато разів переступаєте через себе — починається НЕПРИЙНЯТТЯ себе. Адже якщо ви робите те, що вам не подобається, систематично завдаєте собі болю, порушуєте волю своєї душі — як можна тоді приймати себе? Як можна любити себе, якщо ви самі створюєте собі проблеми, переступаючи через свої бажання та потреби? Яка тут може бути любов і прийняття себе?
Почати потрібно з малого: більше слухати свої бажання, виконувати їх, прислухатися до себе. Запитувати себе: «А що я зараз відчуваю? Який у мене настрій? І що я можу зробити, щоб потішити себе?»
