Як розум та особисті установки експерта спотворюють роботу з пацієнтом
Нещодавно телефонує пацієнтка і розповідає, як вона посварилася з чоловіком. Я спостерігаю, як активується мій розум, а за ним — моя власна програма провини. Вона плаче й розповідає про те, як чоловік погано поводиться з нею. Оскільки я сама пройшла через розлучення, у мені живе черв’ячок почуття провини за розвал сім’ї. Ця програма активується, розум вмикається, і я починаю, виходячи з цієї програми провини, говорити приблизно таке: «Значить, ми тебе зараз врятуємо і сім’ю твою теж… Давайте, миріться, все буде добре…». Починаю давати поради, кидатися рятувати всіх підряд.
Спрацьовують захисти природного каналу, йде чиста канальна інформація: «А з чого ти вирішила, що їй це треба? Чому ти вирішила давати поради та рятувати з власного почуття провини?». І тут приходить усвідомлення: чоловік б’є її, лається тощо. Яке рятувати? Треба терміново йти з таких стосунків.
Приклад № 2.
Сесія очищення деструктивних програм розуму. Вигружаю програми. Думаю: «Треба вигрузити побільше, адже чим більше я зараз вигружу, тим краще для пацієнта…». А не так сталося, як гадалося.
Є набори програм страхів, прописаних у ДНК, від яких не позбутися. Вони вроджені. Якщо ви пропрацьовуєте якусь програму роками, а вона не зникає, цілком ймовірно, що вона вроджена, прописана у фізичному тілі на рівні ДНК, і її не вийде вигрузити. Добрими намірами вимощена дорога до пекла — це коли ми зі свого власного розуму та своїх деструктивних програм рятуємо інших, аби не чути власного болю.
Таким чином ми підміняємо цей біль своїм рятуванням!
А у вас були такі приклади? Скільки сесій ви проводите від розуму?
