Скільки планів ми собі створюємо щодня: я планую схуднути, планую не жерти на ніч, планую підкачати дупу — і так минають тижні, місяці, роки… Роками ми живемо з думкою про «завтра», але прийшов новий день, а завтра так і не настало…
І не настане, доки ви не візьмете своє життя у власні руки і не скажете: «ВІД МЕНЕ ВСЕ ЗАЛЕЖИТЬ! Тільки від мене! І все, що навколо мене — це плоди мого творіння!» Досить говорити про інших! Візьміть відповідальність за своє життя у власні руки й не скигліть.
Як я можу слухати на консультаціях: «Ой, у мене проблеми зі щитоподібною залозою, шлунком, анусом, запамороченнями, травленням», — якщо я дістала себе звідти, де люди навіть не бувають, — з того світу.
Я не можу! І не хочу!
Чим більше відповідальності — тим більше качаються м’язи всіх 7-ми енергетичних тіл, і дивовижним чином життя змінюється в найкращу сторону. Подумайте про те, кого ви ще звинувачуєте у своєму оточенні та залишаєтесь у жертві. Ви ж не інших не приймаєте, а себе. А чому ви себе не приймаєте? Та тому що вперто, системно брешете собі та не виконуєте волю своєї душі, живете під управлінням свого розуму.
Наприклад, іде імпульс від Вищого Я: «Дитино, пора звільнятися». А ви сидите і вмикаєте розум: що криза на дворі, долар у 30 разів зріс, безробіття, що мама скаже… І так ви сидите роками, переступаєте через себе, через свої бажання, через шлях своєї душі!
А як себе приймати потім, якщо життя від розуму змушує людину 10 років працювати на ненависній роботі? Про яку любов взагалі може йти мова? Хоч бігай по психологах, хоч не бігай.
