У студентські роки мій друг дав мені прекрасну пораду. Він звучав так: «Не дай суспільству тебе з’їсти». Тоді мені було важко усвідомити, що він має на увазі.
Зараз я розумію, наскільки це була цінна порада. Найстрашніше для мене — перестати вірити у свою мрію. Коли суспільство говорить, що ти не зможеш, — воно з’їдає тебе своїм авторитетом і думкою.
У сучасному світі важко зберігати свою індивідуальність. Кожен намагається затягнути іншого у свою звичну картину світу — як правильно і як краще.
Але, будь ласка, ніколи не слухай нікого, крім своєї душі. Тільки ти знаєш, на що здатний/а, вийде у тебе чи ні. Тільки ти вирішуєш, яким буде твоє життя.
Ми всі були такими в дитинстві. Ми вірили, що будемо щасливими, ми знали, що всесильні. Але з роками ця віра слабшає. Суспільство поступово з’їдає наші мрії, і ми перестаємо вірити, що народжені для чогось великого.
Не дозволяй внутрішній іскрі згаснути, втратити віру в себе та блиск в очах. Не піддавайся чужому впливу і завжди зберігай віру в себе та свої сили.
Вважай усе це перевіркою на твою рішучість реалізувати задумане.
Я багато разів губила себе і більше десяти разів казала собі, що це був останній раз. Але щоразу я потрапляла в цю пастку: слухала інших, а не себе. Це завжди був провал, і я отримувала по голові.
Я слухала гуру, поради експертів, своїх чоловіків, батьків, родичів — але тільки не те, що всередині. Ніхто не знає, як тобі краще. Жоден гуру чи просвітлений. Ніхто, крім тебе.
У 20 років тобі здається, що ти завоюєш увесь світ; у 30 — ти стаєш більше реалістом… Не знаю, що там далі, коли тобі 40, 45, 50… Буду вдячна за допомогу в продовженні цієї фрази.
Якби мене запитали, у чому секрет успіху, я б відповіла: «Не слухаю нікого, крім себе, і роблю так, як відчуваю». І немає іншого правильного рішення. Найстрашніше — це бути собою в сучасному світі. Любити себе й бути собою — це відповідальність і велике проявлення волі.
