Коли я була ще студенткою, у мене був друг, який дав мені чудову пораду. Він звучав так: “Не дай суспільству тебе з’їсти”. Тяжко було тоді усвідомити, що він каже.
Коли тобі 20 – тобі здається, що ти завоюєш увесь світ; коли тобі 30 – ти стаєш більш реалістом… Не знаю, що там далі, коли тобі 40, 45, 50… Буду вдячна за допомогу у продовженні цієї фрази…
Зараз я розумію, наскільки це була цінна порада — не дай суспільству можливості з’їсти твої мрії, бажання, твої цінності та світогляд. У сучасному світі важко зберігати свою індивідуальність, кожен прагнути затягнути один одного у свою звичну картину світу як правильно і як краще.
Я багато разів втрачала себе і більше 10 разів казала собі, що це був останній раз… Я щоразу траплялася у цю пастку, слухала інших, а не себе. Щоразу отримувала провал… Знову обіцяла собі, що це востаннє.
Я слухала гуру, поради експертів, своїх чоловіків, батьків, родичів, тільки не те що всередині. Щоразу отримувала по голові. Ніхто не знає, як вам краще. Жоден гуру та просвітлений. Крім вас.
Якби мене запитали, в чому успіх, я відповіла б: «Не слухаю нікого, крім себе» і роблю так, як відчуваю. І немає іншого жодного правильного рішення. Найстрашніше – це бути собою в сучасному світі. Любити себе і бути собою – це відповідальність та великий прояв волі.
