Нарешті дозрів пост для цієї теми.
Я помітила дуже цікаву тенденцію. Приходить на консультацію така “хороша дівчинка” — «всерозуміюча», «всепроникна», скрізь усім «співчуває», скрізь співпереживає. Тим самим вона набирає на себе чужу карму. Постійно залучаючись у чужі проблеми, емоційно проживаючи переживання іншої людини, її проблему — ми починаємо тягнути на себе її тягар!
А як інакше? Я ж маю бути вся така співчутлива, інакше здається, що всі інші — тверді й безсердечні! До речі, вона ще й подумки засуджуватиме інших за їхню безсердечність! Це якраз з тієї опери, де добрими намірами вимощена дорога в пекло…
Яскравий приклад – коли вам повідомляють новину: «У сусіда захворіла дитина, помер дідусь», — або ще якась ситуація, ми починаємо занурюватись у цю історію, нервуємо, п’ємо заспокійливе, не спимо ночами! Адже я маю співпереживати й плакати!
А що відбувається насправді? А насправді відбувається маніпуляція свідомістю людини з боку нижнього астралу для зливу енергії в нижній світ. Яку енергію випромінює людина, коли плаче, перебуває в стані апатії, страху? І кому ми віддаємо свою енергію? Такі люди не вміють ідентифікувати ПОЧУТТЯ СПІВЧУТТЯ, МИЛОСЕРДЯ, плутаючи його з ЖАЛІСТЮ, починають ЖАЛІТИ, емоційно залучаючись, — і тим самим набирають на себе чужий кармічний тягар. А потім думають: «Чому я така емоційна, нещасна?», — і в людини формується програма НЕСПРАВЕДЛИВОСТІ!
Здається, що весь світ черствий і безсердечний. Я помітила, що найдобріші «хороші дівчатка» завжди енергетично засмічені більше за всіх. Особливо якщо ця “хорошість” була нав’язана з дитинства програмою «ТИ МАЄШ БУТИ ХОРОШОЮ ДІВЧИНКОЮ», і вона жаліє всіх із позиції «аби не здатися поганою» — тоді це подвійний тягар.
Уявіть, як це — бути психологом, коли ти 10 разів на день слухаєш різні душероздираючі історії. Однією з умов такої роботи хорошого майстра є вміння не залучатися в емоції. Адже скільки цілителів, майстрів «згоріли» на цьому в молодому віці, набравши на себе чужи кармічний тягар.
Як навчитися співчуттю, милосердю і не плутати його з жалістю? Обов’язково напишу про це окремий пост!
