Ось уже сміюся, коли після сесії у людини видалені деструктивні програми, а пацієнт здивований так сильно, що почувається по-іншому, каже: “Гей, це ж моя улюблена образа, я до неї так звикла/звик як тепер без неї”, людина почувається прямо спустошеним, і знає куди рухатися далі.
Чому так відбувається? Справа в тому, що в нашому тілі є органи, наприклад, печінка, вона шокована від з’їденого. Одного разу подала сигнал, заколола, захворіла, а ми не звернули уваги. Потім вона ще раз захворіла – знову не звернули увагу, потім вона починає нити, хворіти і ми звикаємо до цього болю, ми відчуваємо її як частину себе, нам здається що по-іншому не може і бути.
І коли ти оздоровлюєш себе, поїхав, наприклад, до санаторію, оздоровився і відчуваєш, що готовий гори згорнути. Так ось, проводячи аналогію з програмами підсвідомості (деструктивними), наприклад, у тебе образа, ти звик звинувачувати інших у чомусь. Це програма жертви, але ти усвідомлюєш, що тобі заважає рухатися вперед… Так от, прийшов ти на сесію, видалили тобі твою образу, і ти в шоці ЯК я тепер не можу звинувачувати когось, як тепер жити.
А тепер треба взяти відповідальність на себе, а це страшно.
Я спостерігаю такі смішні сеанси, коли мої клієнти разом зі мною сміються – видаляєш деструктив, а людина прямо тримається за свій внутрішній біль, прям не хоче її відпускати. Ну, як же, воно таке рідне болотце, дороге, все життя зі мною було. Це зрозуміє лише той, хто хоч раз працював із підсвідомістю!
ВИСНОВОК ПРОСТИЙ!!!!
Ми настільки звикли до свого внутрішнього лайна (Пробачте за вираження), що чіпляємося за нього руками та ногами. МИ боїмося поміняти щось у житті, вилізти зі своєї КАМОРКИ зручної та щось поворухнути. Це настільки страшно, що ми готові сидіти на своїй діжці з дермицем все життя! Дехто навіть завзято бореться за свою КАМОРКУ, і навіть якщо їм життя підкидає щось нове, краще, все одно тримаються за старе звичне через страх щось змінити в житті!
Така поведінка нам дуже невигідна, адже коли ти ламаєш стереотипи простору, кидаєш виклик самому собі, тільки тоді ти розвиваєшся дуже швидко, це дає можливість моделювати свій простір. Чим більше відповідальності ти береш за своє життя, тим більше ти можеш моделювати те, що тобі потрібно, тим швидше досягнеш мети!
Виходимо зі свого болотця та зони комфорту! Це зовсім не страшно навпаки, ваше чекає прекрасне життя, повне удачі, світла і любові! Нехай буде так!
